Виховна година
«Маркіян Шашкевич – будитель національного духу в Галичині»
Мета: Ознайомити з життям,творчістю та громадянсько-культурною діяльністю М.Шашкевича. Зміцнювати патріотичні почуття вихованців,виховувати повагу до кращих представників нації.
Слово вчителя
У літопис національного відродження Західної України середини ХІХ ст. золотими літерами вписане ім’я видатного письменника і громадсько-культурного діяча, славного сина Галицької землі о. Маркіяна Шашкевича.
Таке життя не кожному дано. Коротке,але сповнене любові до народу. За тридцять два роки,а власне за якесь творче десятиліття,Маркіян Шашкевич визначився на Західній Україні як перший народний поет,прозаїк,публіцист і перекладач,автор першої читанки для дітей рідною мовою,один із творців першої книжки українською мовою «Русалка Дністровая». Ще в молоді роки М.Шашкевичеві судилося стати провісником, а згодом і прапороносцем української національної ідеї в Галичині, накреслити шляхи і забезпечити організаційно її реалізацію. У складних умовах безпросвітного життя українців, зумовленого браком власної державності і перебуванням Галичини під владою Австрійської монархії, яка толерувала майже необмежене традиційне панування в краї поляків, в умовах послідовно здійснюваної асиміляторської політики правлячих кіл і шляхти щодо українців, він зумів організувати навколо себе гурт подвижників, наснажити національним духом та власним прикладом запалити до благословенної праці над національним відродженням народу.
Учень
Маркіян Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в с. Підлиссі Золочівського повіту в садибі свого діда священика Романа Авдиковського. Вчився спочатку в сільського дяка,потім в Золочівській школі,згодом - в гімназіях Львова та Бережан. Саме у ті роки з’являються у душі юнака перші спалахи бунту проти брутального духовного гніту,кривди,що вилилася потім у гордих акордах «Руська мати нас родила…»
Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила:
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?
Учень
З 1829 року юнак навчається у Львівській духовній семінарії і водночас числиться слухачем філософського відділу університету. У лютому 1830 року Шашкевич за недисциплінованість (запізнення) був відрахований з семінарії. У скрутну хвилину хлопцеві допоміг дядько Захар Авдиковський. За його протекцією Маркіян почав підробляти переписуванням книг,працювати в бібліотеці Оссолінських. Жага до знань спонукала юнака самостійно вивчити старослов’янську,відвідувати лекції в університеті.
У 1833 році Шашкевич поновився в семінарії.
Учень
Того ж таки 1833 року в стінах семінарії організувався гурток патріотів рідного слова «Руська трійця». Спочатку сюди входили тільки Маркіян Шашкевич,Іван Вагилевич,Яків Головацький,а згодом приєдналися інші.
Напрям діяльності „Руської трійці» визначався новими і домінуючими тоді в духовному житті народів Центрально-Східної Європи ідеями романтизму. Згідно з його головними засадами, М. Шашкевич і його побратими, наслідуючи приклад літературних сил Наддніпрянської України, ідеологів слов’янського відродження та національно-визвольних змагань поляків, прагнули з допомогою власних українознавчих досліджень, літературної творчості й друкованого слова рідною мовою сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної свідомості галичан як невід’ємної частини українського народу. Так вони прислужилися справі його відродження до самостійного національного життя та входження в коло вільних, рівноправних й культурних націй Європи, насамперед слов’янських. Цьому присвятили всю свою багатогранну, багато в чому піонерську, працю: збирацьку, дослідницьку, видавничу й публіцистичну в ділянці гуманітарних дисциплін, а також літературно-художню та перекладацьку творчість.
Першим документально засвідченим виявом патріотичної громадсько-культурної праці гуртка М. Шашкевича початку 1830-х рр. була рукописна поетична збірка „Син Русі» (1833), яка своїм змістом заохочувала гуртківців до праці для добра народу. Програмним був вірш-заклик М. Шашкевича „Слово до чтителей руського язика»
Дайте руки,юні други,
Серце к серцю най припаде.
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде.
Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві,
Зависть най нас не спиняє, -
Разом к світлу, други жваві!
Учень
Організаторський талант Шашкевича і пропагандистська вдача так подіяли на його товаришів,що він став для них кумиром і світочем на все життя. Про патріотичну цілеспрямованість лідера «Руської трійці» згадував Я.Головацький: «Одно було в нього завсігди на думці:свій рід,свій язик,своя словесність,своя народність!» Важливо,що й у власній творчості Шашкевич намагався розбудити національну свідомість українців,брався до історичних тем. Про це свідчить його вірші «Болеслав Кривоусий під Галичем,1139», «О Наливайку», «Хмельницького обступленіє Львова». Планував Шашкевич написати великі ліро-епічні твори,але реалізувати свій задум митець не зміг.
Організатор і натхненник «Руської трійці» не поділяв Україну на Східну і Західну. Його цікавила доля всіх українців і усієї землі української. Ось чому з таким палким бажанням ознайомити галичан зі «Словом о полку Ігоревім» він узявся за переклад цього твору.
Споминайте,браття милі,
Славнії часи старії!..
Ніби Прута бистрі хвилі,
Плили руські лицарі.
Блискали шеломи в сонці,
Червонилися щити, -
Славні Русі оборонці
Йшли на ворога в світи.
Чи на Дон той каламутний,
Чи на Литву,на ятвяг,
Чи на Краків баламутний,
Вічно скорий до зневаг.
Від копит шляхи стогнали,
Від прапорів нісся шум,
Аж до неба підлітали
Гомони лицарських дум!
Споминаймо,браття милі…
Може,спомин спосіб дасть
Воскресити в новій силі
Руську славу,руську власть!
Учень
У 1835 році сміливий Шашкевич виголосив у семінарії українською мовою промову з нагоди ювілею. Його виступ був зустрінутий дуже схвально,й відразу знайшлися послідовники.
Дбаючи про розвиток народної освіти,М.Шашкевич склав у 1836 році першу «Читанку» українською мовою (до речі,слово «читанка»,таке милозвучне і звичне сьогодні ,вийшло саме від Шашкевича). З добрим педагогічним тактом автор підручника роз’яснював дітворі,що таке родина,земля,море,хмари,розповідав про пори року,про частини світу.
Наприкінці 1836 р. у Будапешті побачила світ “Русалка Дністровая”. Лише 200 примірників цієї збірки потрапили до рук читачів, решту було конфісковано. Що ж злякало офіційну владу цього разу? Це був новаторський твір і за формою, і за змістом. Він написаний живою народною мовою, фонетичним правописом, “гражданським” шрифтом. Все це виділяло збірку з тогочасного літературного потоку, робило її близькою і зрозумілою широким народним верствам. Зміст “Русалки Дністрової” визначають три основні ідеї: визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав, та заклик до ЇЇ поновлення; позитивне ставлення до суспільних рухів та уславлення народних ватажків — борців за соціальне та національне визволення; пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності. Цілком очевидно, що автори збірки певною мірою вийшли за межі культурно-просвітницької діяльності у політичну сферу.
Аналізуючи причини заборони збірки, І. Франко зазначав: “Русалка Дністровая”, хоч і який незначний її зміст, які неясні думки в ній висказані, — була свого часу явищем наскрізь революційним”. Це був рішучий виступ проти традиційних політичних і соціальних авторитетів.
“Русалка Дністровая” стала підсумком ідейних шукань та своєрідним піком діяльності “Руської трійці”.
Учень
Того ж таки 1837 року Шашкевич закінчує семінарію,висвячується й одержує право займати парафію в сільській місцевості.
Та неблагодійному священикові дісталися найгірші парафії,і за неповних п’ять літ він з сім’єю змушений був тричі переселятися – в Гумниська, Нестаничі,Новосілки.
Новосілки... Остання зупинка в життєвій мандрівці славетного поета. Село тоді належало дідичам Винницьким. До М.Шашкевича у селі парохом був Михайло Козловський. Він розумів, як важко Маркіянові у Нестаничах, тому домовився з дідичами Винницькими, що візьмуть Шашкевича у Новосілки, а сам перейшов працювати в Утішків.
Новосілки були таким же глухим селом, як і інші села, де по волі консисторії працював Маркіян Шашкевич.
Церква в Новосілках тоді стояла між Новосілками та Ліском. Вона була спільною для парафіян двох сіл. Споруда була приземиста, видовжена, тризубна. Зовні складалося враження, що вівтар видовжили на схід, а бабинець видовжили і розширили. Також бабинцем у порівнянні до вівтаря значно піднятий двосхилий дах (очевидно, для розміщення хорів). Маленькі віконечка і двері підкреслювали скромність і старий вік будівлі. Цей дерев'яний храм у 1895 році перевезли з с.Новосілки у Полоничі, де він зберігся до нашого часу.
Новосілчани у 1893 році, за проектом відомого архітектора Василя
Нагірного, збудували велику дерев'яну церкву Святого Миколая. У ній до наших днів зберігся дерев'яний хрест, яким о.Маркіян благословляв своїх прихожан.
У Львівській галереї мистецтв на виставці експонується напристольна ікона початку XIX ст. церкви Святого Миколая «Богоматір на гроні» з кіотом, у якому збереглася чаша для причастя. З неї о. Маркіян причащав парафіян. Ікона була знайдена на дзвіниці в дуже занедбаному стані, реставрована у Галереї.
З офіційних джерел про життя Шашкевича в Новосілках відомо, що він бідував страшенно, був, за власними словами, «позбавлений усяких, в тім числі найнеобхідніших, засобів до життя...».
Нездужав. Тяжка грудна хвороба не відступала, вона розвивалася, точила тіло, жалила душу. А ще віддаленість від культурного центру, живого літературного процесу, брак інтелектуального середовища відбивалися на творчому стані поета. Та були і світлі години. Поруч нього була дружина Юля - кохана, любляча жінка, свідок його терпінь та єдина опора його останніх днів. Саме їй поет присвятив ці рядки:
Чи знаєш, люба, чим твій погляд сяє?
Чарівним блиском щастя неземного.
І перед ним гризота відступає,
Життя вогнем займається від нього.
Скупі години вільного часу тепер він приділяє переважно перекладам народною мовою «Євангелія»,пише сповнені гуманізму релігійні проповіді для селян,
створює три поезії в прозі – «Псалми Русланові».
Учень
Останні роки життя були надзвичайно важкими. Починається напружена боротьба з тяжкою хворобою,на яку захворів ще під час навчання в семінарії,остаточна втрата зору та слуху.
Помер митець 7 червня 1843 року. Спочатку його поховали в Новосілках на Золочівщині,а через 50 років прах перенесли на Личаківське кладовище у Львові.
Яскрава особистість,непересічний діяч,талановитий митець,Маркіян Шашкевич прожив лише 32 роки,але в українській літературі він відіграв особливу роль,бо коли б він був лише поетом,а не був діячем,борцем, - не було б «Руської трійці»,не було б «Русалки Дністрової». Бо одна справа – писати твори,хай навіть гарні,сміливі,а інша – кинути виклик владі,нагадати,що десь є нерозбуджена воля.
Відкинь той камінь,що серце тисне!
Дозволь – в той сумний тин
Най свободоньки сонечко заблисне:
Ти не неволі син!
Немає коментарів:
Дописати коментар